Сьогодні, коли Україна потопає в
сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а
просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»
Адже ще так мало літ минуло з часів Другої світової війни, але рани кровоточать
і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів. Але вже сьогодні на нашу рідну землю
прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО. Майже четвертий рік ми не
можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них –
наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави
В історію нашого славного села
Вороньки - 26 жовтня 2015 року відтепер вписано чорним рядком. Біля села
Водяне Ясинуватського району Донецької області, захищаючи Україну, під час обстрілу позицій бригади
зі стрілецької зброї диверсійно-розвідувальною групою противника героїчно загинув наш земляк - солдат Збройних Сил України – Ігор Хряпа.
Рівно 2 роки тому, Ігоря не стало…
У нашій пам’яті Ігор Хряпа залишиться не лише гарним сином, чуйним чоловіком, ніжним татом, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем. Сонячного осіннього ранку 10 вересня 1980 року в трудовій родині Василя Івановича та Валентини Василівни народився Ігор. Маленький Ігор зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання. Свою шкільну дорогу розпочав у Вороньківській середній школі І-ІІІ ст.. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для читання улюблених книг. Спокійним і доброзичливим запам’ятали його вчителі та однокласники.
Школу Ігор закінчив у 1997 році. Строкову військову службу пройшов з 1998 по 2000 рік. 2000 р. – одружився на гарній жінці Наталії. В їхній сім’ї народилося двоє чудових діточок - Альоша і Маринка. Проте почуття громадянського обов’язку та висока свідомість не дозволили залишатися осторонь подій, що почали відбуватися в державі. 2 лютого 2015 року він був мобілізований до армії. А 20 червня направлений в зону АТО. І цього року, щоб пом’янути померлого в зоні АТО Українського воїна зібралися його рідні. Прийшли підтримати родину учні, представники сільської ради та просто небайдужі односельці. Учасники вшанування пам’яті бійця АТО Ігоря Хряпи прийшли до його меморіальної дошки, де було запалено лампадки й покладено квіти. Разом із родиною Ігоря, його друзями і знайомими, сумують усі вороньківці, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про Ігоря Хряпу – вороньківця, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях. Царство Небесне герою!
У нашій пам’яті Ігор Хряпа залишиться не лише гарним сином, чуйним чоловіком, ніжним татом, чудовим другом, товаришем, а й хорошим учнем. Сонячного осіннього ранку 10 вересня 1980 року в трудовій родині Василя Івановича та Валентини Василівни народився Ігор. Маленький Ігор зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання. Свою шкільну дорогу розпочав у Вороньківській середній школі І-ІІІ ст.. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для читання улюблених книг. Спокійним і доброзичливим запам’ятали його вчителі та однокласники.
Школу Ігор закінчив у 1997 році. Строкову військову службу пройшов з 1998 по 2000 рік. 2000 р. – одружився на гарній жінці Наталії. В їхній сім’ї народилося двоє чудових діточок - Альоша і Маринка. Проте почуття громадянського обов’язку та висока свідомість не дозволили залишатися осторонь подій, що почали відбуватися в державі. 2 лютого 2015 року він був мобілізований до армії. А 20 червня направлений в зону АТО. І цього року, щоб пом’янути померлого в зоні АТО Українського воїна зібралися його рідні. Прийшли підтримати родину учні, представники сільської ради та просто небайдужі односельці. Учасники вшанування пам’яті бійця АТО Ігоря Хряпи прийшли до його меморіальної дошки, де було запалено лампадки й покладено квіти. Разом із родиною Ігоря, його друзями і знайомими, сумують усі вороньківці, всі, кому не байдужа доля нашої країни, майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про Ігоря Хряпу – вороньківця, який поклав життя за мирне небо над нашою головою, завжди буде жити в наших серцях. Царство Небесне герою!
Тобі
було б у вересні – тридцять сім,
Веселе
свято з квітами, тортами,
Зійшлися
б рідні, близькі, дітвора…
Не
буде свята, адже ти не з нами…
Ти,
Ігорю, герой для нас усіх.
Та
чомусь лише сльози,а не сміх
Почесне
це звання в нас викликає
І
серце гострим болем обпікає.
Завчасно
посивіла твоя мама,
І
сльози завжди на очах у тата,
А
я всіма словами проклинаю ката
За
те, що так примусив їх страждати.
Хай
згине той, хто нищить мій народ,
Потоне
в материнських хай сльозах!
Не
буде щастя мати злий урод,
Що
так безжально чинить оцей жах!
Ти
завжди жив, щоб не завдати болю
Ні
рідним, ні своїм товаришам,
А
під час бою ти закрив собою
Тих
хлопців, що воюють й досі там…
Вони
за тебе мстять скаженим ворогам,
Виборюють
священну перемогу,
І
вірю я: всміхнеться доля нам -
У
мирі жити матимемо змогу!